УНЯ́ТЛИВИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що уважний. Став він ніби на виду похмурніший, а ласкавший [ласкавіший]; мовчущий, як перше, а унятливий (Марко Вовчок, I, 1955, 226); На порозі в масці став стрункий матросик.., кожне унятливе око відразу б розпізнало: це ж зовсім не юнак, а… дівчина (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 293).

У́НЦІЯ, ї, жін.

1. Міра ваги в Стародавньому Римі, а також в ряді європейських країн, що застосовувалася до введення метричної системи (в англійській системі мір, напр., дорівнює 28,35 г); аптекарська міра в різних країнах (напр., в Росії дорівнювала 29.86 г). — Ви так допитуєтесь, як пишеться, так просите, неначе перепису на тістечка, кілько унцій чого дати, щоб удались (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 348).
 Унція тройська — одиниця ваги дорогоцінних металів; дорівнює 31,1035 г.

2. Монета в Стародавньому Римі, пізніше — в Іспанії, Італії та деяких інших країнах.

УНУ́К, УНУ́КА, УНУЧА́, УНУЧА́ТКО, УНУЧЕНЯ́, УНУЧЕНЬКА, УНУЧЕЧКА, УНУЧКА, УНУ́ЧОК, УНУ́ЧЧИН див. внук, внука і т. д.

У́НТИ, унт і унтів, мн. (одн. унт, а, чол.; унта, и, жін.). Хутряне взуття з м’якою підошвою, поширене здебільшого у народів Півночі та Сибіру. — Справжній орочі — схвально промовив Гаврило, поки Юра зав’язував вище колін розшиті червоним і зеленим шовком унти (Іван Багмут, Щасливий день.., 1959, 146); Ноги блаженствують в кудлатих унтах (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 3);
//  Хутряне взуття льотчиків. Він був одягнений в дублений кожух і в льотчицьких унтах (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 44); На сцені Ольга і Іван. Він в льотному комбінезоні і унтах (Вадим Собко, П’єси, 1958, 351).

У́НТЕР-ОФІЦЕ́РСЬКИЙ, а, е, військ. Прикм. до унтер-офіцер. Баба встала, взялась у боки й прийняла на себе унтер-офіцерську постать (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 455). Унтерський, а, е, заст., розм. Прикм. до унтер;
//  Власт. унтерові. Старий солдат, батько й досі — ще з японської — зберіг унтерську бравість: весь, як пружина (Олесь Гончар, II, 1959, 11).

У́НТЕР-ОФІЦЕ́Р, а, чол., військ. Звання молодшого командного складу із солдат в дореволюційній російській та деяких сучасних іноземних арміях;
//  Особа, яка має це звання. Незабаром Максима зробили унтер-офіцером (Панас Мирний, I, 1949, 230); Оточений людьми, сидить русявочубий Марко, вчорашній унтер-офіцер лейб-гвардії Преображенського полку (Михайло Стельмах, I, 1962, 367).

У́НТЕР, а, чол., заст., розм. Те саме, що унтер-офіцер. Колись він був унтером і забрав у голову, що він дуже великий птах (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 294); Атака докотилась до окопу. Зупинились здивовані. В окопах пусто. В одного унтера випала з рук гвинтівка (Олександр Довженко, I, 1958, 36).

УНТ див. унти.

УНО́СИТИ, УНО́СИТИСЯ, УНОЧІ́ див. вносити, вноситися і т. д.

УНОРМУВА́ТИСЯ (ВНОРМУВА́ТИСЯ), ується, док. Увійти в норму, стати звичайним, нормальним. На залізничну станцію день і ніч прибували військові вантажі. В цьому відчувалася якась лихоманка, хоч, на перший погляд, здавалося, що життя на залізниці внормувалося (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 150).