УНЯ́ТЛИВИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що уважний. Став він ніби на виду похмурніший, а ласкавший [ласкавіший]; мовчущий, як перше, а унятливий (Марко Вовчок, I, 1955, 226); На порозі в масці став стрункий матросик.., кожне унятливе око відразу б розпізнало: це ж зовсім не юнак, а… дівчина (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 293).
УНЯТЛИВИЙ
Тлумачення слова