У́НТЕР-ОФІЦЕ́Р, а, чол., військ. Звання молодшого командного складу із солдат в дореволюційній російській та деяких сучасних іноземних арміях;
// Особа, яка має це звання. Незабаром Максима зробили унтер-офіцером (Панас Мирний, I, 1949, 230); Оточений людьми, сидить русявочубий Марко, вчорашній унтер-офіцер лейб-гвардії Преображенського полку (Михайло Стельмах, I, 1962, 367).
УНТЕР-ОФІЦЕР
Тлумачення слова