УТИРАТИ 1 (ВТИРАТИ), аю, аєш, недок., УТЕРТИ (ВТЕРТИ), утру, утреш, док., перех.
1. Витираючи, знімати, видаляти (сльози, піт і т. ін.). — Та мені життя мого і не шкода.. — Що ти, що ти, моя безталанна? — кинулась бабуся обнімати Орисю, утираючи дрібні сльози (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 21); Думав [боєць] про діток в неволі, втираючи кров і піт (Андрій Малишко, II, 1956, 138); «Як же душно!» — він хусткою піт утирає (Микола Зеров, Вибр., 1966, 350); Увечері посумую, А вранці заплачу. Зійде сонце — утру сльози, — Ніхто не побачить (Тарас Шевченко, I, 1951, 10); * Образно. А літо вже на перевалі: Перепочило після жнив, Утерло піт і — далі, далі, До вересневих щедрих див (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 15).
♦ Кулаками сльози утирати див. сльоза; Утирати (втирати) сльози (сльозу) див. сльоза.
2. Робити що-небудь (звичайно обличчя, ніс, губи і т. ін.) сухим або чистим, стираючи щось із нього. Рання пташка носик утирає, а пізня очиці жмурить (Номис, 1864, № 11309); — Ломицький припав їй [матері] до душі, — думала Маруся, допиваючи кофе і втираючи свої повні.. уста маленькою салфеточкою (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 30); Оксана хлипнула ще і раптом затихла. Стала старанно втирати краєчком хустки очі (Андрій Головко, I, 1957, 395); Гашіца, червона й задихана, розгорнула білу хустинку.., щоб утерти впрілий вид (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 234); Скинув [Цигуля] шапку й обтрусив сніг з неї,.. втер вуса й постукав у двері (Андрій Головко, II, 1957, 299); Коли який-небудь найтихіший карапуз, утерши рукавом носа, брався до сусідового чуба, вона тільки вичитувала винуватому (Степан Васильченко, I, 1959, 118).
♦ Утерти носа див. ніс;
3. Тручи, подрібнювати або розм’якшувати що-небудь. Втри сім’я (Словник Грінченка); Було й конопель сама на неї [сорочку] втре, сама й випряде (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 289);
// Перемішувати, розтирати тісто. Одарка утирає галушки (Панас Мирний, III, 1954, 134).
♦ Кабаки втерти див. кабака; Утерти маку див. мак.
4. Виїжджувати, робити рівним (дорогу, шлях).
5. розм. Випивати, з’їдати велику кількість чого-небудь. Є в його [козака] що-небудь краще робити, ніж сидіти отут та втирати млинчики. А млинці важні! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 133); Не здужав [Еней] голови звести, Поки не випив півквартівки В імбером [імбиром] пінної горілки І кухля сирівцю не втер (Іван Котляревський, I, 1952, 92); Як не було — все втерли [солдати], А дітки миркають без свитки й постолів, Канючать хліба шмат під вікнами з торбами… (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 128).
УТИРАТИ 2 див. втирати 1.