КАБА́КА, и, жін., заст. Нюхальний тютюн. Доставши з халяв, хто ріжок з кабакою, — та нюхають та чхають; а хто люльку.. смокче (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 199).
♦ Кабаки втерти (дати) кому — покарати, побити когось. — Не кваптесь лиш: ще на славу Втру я вам кабаки (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 73).
КАБАКА
Тлумачення слова