ЗІВ’Я́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зів’ялити. Оплакані і зів’ялені горім, стоять в узголов’ях домовин сім’ї полеглих (Юрій Мельничук, Коли кров.., 1960, 25);
// у знач. прикм. Дівчинка зарюмсала, підшморгуючи своїм сухим, як зів’ялена морковинка, носом (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 138).
ЗІВ’ЯЛЕНИЙ
Тлумачення слова