ЖІНО́ТА, и, жін., зневажл. Збірн. до жінка 1,2. — Іду та гадаю: нащо-то господь милосердний натворив оцю жіноту? (Марко Вовчок, VI, 1956, 265); Чоловіки, сонні й пересичені, ліниво смоктали пиво. Жінота нишком подрімувала (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 195).
ЖІНОТА
Тлумачення слова