ЖІ́НОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до жінка. Славна була та жіночка, — звали Катрею: білявенька собі, трошки кирпатенька, очиці.. ясненькі (Марко Вовчок, I, 1955, 124); Тихою ходою вони йшли до криниці, де вже жіночки розводили огонь (Данило Мордовець, I, 1958, 105); Жіночка моя Стефка була не з гірших: і тиха, і до чоловіка уважна, але смутна й хвороблива (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 4).
ЖІНОЧКА
Тлумачення слова