ЗБЕЗЧЕ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до збезчестити. [Неофіт-раб:] Чи я забуду серед ваших зборів мою сумну, збезчещену господу? (Леся Українка, II, 1951, 237); А того ж дня по обіді вітробалчани ховали забитих.. (одна сама на себе руки наклала — збезчещена, Скорякова Євменова найстарша дочка) (Андрій Головко, II, 1957, 361).
ЗБЕЗЧЕЩЕНИЙ
Тлумачення слова