ЗБЕЗЧЕСТИТИ, чещу, честиш, док., перех.
1. Док. до безчестити. Зважилась [Ольга] переступити віками встановлений закон? Закон, що може знищити, збезчестити її, затоптати в грязь?.. (Петро Колесник, Терен.., 1959, 336); — О, я бачу вас! Бачу, хто скеровує вашу руку, щоб збезчестити господню землю, пречисту матір всього живого й зростаючого… (Олександр Довженко, I, 1958, 415).
2. Спокусивши, зґвалтувавши, позбавити честі (дівчину, жінку). — Як вона.. придбала його [дитя]? — допитується дядина. — От, як?! ..Хіба мало у нас тих пройдисвітів, що їм не тільки збезчестити дівчину, а й душу християнську загубити не шкода! (Панас Мирний, I, 1954, 88); А дівчину Марійку збезчестили кати І кинули в криницю, І годі віднайти (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 128).