ЗАЗДРО. Присл. до заздрий. Знайшлись такі, що заздро подивились і на сей заробіток (Панас Мирний, I, 1954, 351); Всі заздро позирали на прекрасну чуприну яскравого ясного золота на Юриній голові (Юрій Смолич, II, 1958, 86);
// у знач. присудк. сл. Заздро, що в брата Є в коморі і на дворі, І весело в хаті! (Тарас Шевченко, I, 1951, 119); Мені навіть було трохи заздро, що Юрчик уже вчинив подвиг, а я ще (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 112); Семен видів, що всі ті люди й веселі й щирі до себе, та й від того стало йому неначе заздро на тих людей (Лесь Мартович, Тв., 1954, 116).
ЗАЗДРО
Тлумачення слова