ЗАКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закувати1. Дочка.., обхопивши батька закованого ручечками, заплакала (Марко Вовчок, I, 1955, 363); Розкуються незабаром Заковані люде (Тарас Шевченко, I, 1951, 331); Сини Міцкевича, Словацького, Шопена, Сини Коперніка, заковані сини! Рвіть ланцюги тяжкі! Хай згине тьма шалена, Хай сяє голубінь народної весни! (Максим Рильський, II, 1960, 181); Часто літали думки мої в сторону рідну, — Снігом повита, закована льодом Лежить вона ген за горами (Леся Українка, I, 1951, 163); * Образно. Шумить, шумить мутна і темна, В граніт закована Нева (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 484).
ЗАКОВАНИЙ
Тлумачення слова