ЗАКУВАТИ 1 див. заковувати.
ЗАКУВАТИ 2, ую, уєш, док. Почати кувати (про зозулю). Закувала зозуленька В зеленому гаї, Заплакала дівчинонька — Дружини немає (Тарас Шевченко, II, 1953, 124).
♦ Зозуля закує по кому, етн. — хтось помре. [Івасик:] Зайчика звільни негайно! [Вовк:] О! Який герой з’явився! Я колись з такими бився. Зараз по тобі зозуля В темнім лісі вакує. Ну, розказуй, чий ти є? (Євген Фомін, Вибр., 1958, 216); Поки зозуля закує — поки настане весна, тепло. — Я тобі в очі скажу: нероб ти! Да, ледар. Ждеш, поки зозуля закує! (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 307).