ЗАХМЕЛИТИСЯ

ЗАХМЕЛИТИСЯ, люся, лишся, док., рідко. Те саме, що захмеліти. Здається, Федір і захмелився добре (Панас Мирний, IV, 1955, 233); [Катря:] Полечу я зозулею до нього, до мого милого, край віконечка сяду, закую-застогну, тугою обійму його серце, нехай згадає воно, як колись любилися, як з кохання того захмелилися… (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 217).
♦ Голова захмелиться кому, у кого — хтось захмеліє, сп’яніє від чого-небудь. У саду листя шаруділо під ногами і так гостро запахло осінню, аж голова дівчині захмелилася (Андрій Головко, II, 1957, 173).