ЗАХМЕЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до захмеліти;
// у знач. прикм. Дзвеніли чарки, булькала з пляшки горілка, захмелілі друзі, випиваючи ще по одній, крякали (Петро Колесник, Терен.., 1959, 41); Відчуття якоїсь неймовірної легкості, крилатості, простору весь час не покидало Данька. Ходив захмелілий, впивався довгожданою волею, молодістю, добутим щастям (Олесь Гончар, II, 1959, 28).
ЗАХМЕЛІЛИЙ
Тлумачення слова