ЗАЦІПЕНІ́ННЯ, я, сер.
1. Стан за значенням заціпеніти. Перше.., що опанувало Ніну, коли прочитала Павлову телеграму, було заціпеніння. Так, так, заціпеніння, під впливом якого вона не могла ні говорити, ні рухатись, ні навіть міркувати (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 210); Довго стояв Орлюк у тяжкому заціпенінні (Олександр Довженко, I, 1958, 326).
2. біол. Стан різкого зниження життєдіяльності деяких видів тварин, зумовлений змінами у навколишньому середовищі (холодом, посухою і т. ін.). У глибокому заціпенінні взимку перебувають холоднокровні тварини (Наука і життя, 1, 1962, 61); Ніч личинки [саранових] проводять на рослинах у стані заціпеніння. Ранком, як тільки починає пригрівати сонце, личинки пробуджуються від заціпеніння і починають живитись (Захист рослин.., 1952, 198).