ЗАЦІПЕНІТИ

ЗАЦІПЕНІТИ, ію, ієш і рідко ЗАЦІПНУТИ, ну, неш, док. Стати нерухомим, нечутливим здебільшого від якого-небудь сильного переживання; заніміти, застигнути. Батько заціпенів, уявивши собі шляхи, якими доведеться пройти синові (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 164); Щось незбагненне, якийсь підлий страх закрався їй у серце. І тіло заціпеніло (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 105); Коли тут як ударить грім, як хрясне! Так усі й заціпли (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 220);
//  Втратити рухливість від холоду; задубіти, заклякнути. Від часу до часу піднімався сильний вітер і бив її дощем так у лице, що волосся на чолі перемокло, а рука, що піднімала довгу сукню, заціпеніла із студені (Ольга Кобилянська, I, 1956, 89);  * Образно. Мокра зима заціпеніла в цупких обценьках морозу (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 152);
//  діал. Вмерти, захолонути. — Коли б не ота коровиця, пішли б з торбою по селу. Тільки того й було, що капала молочка, — не дала заціпнути дітворі! (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 9).
 Мов (наче і т. ін.) заціпеніти (заціпнути) — стати нерухомим. Повітря, небо, дерева — все мов заціпло, мов закаменіло, ані не ворухнеться (Іван Франко, VIII, 1952, 18); Віктор, а за його спиною Яремченко наче заціпеніли (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 233).