ЗАЦІПЕНІ́ЛИЙ, рідко ЗАЦІ́ПЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до заціпеніти, заціпнути. Потім жінка підвела заціпенілу від жахливої звістки гостю до маленького віконця, показала в засніжений степ: — Мій покликав мужиків, шукають [Ларису]… (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 251);
// у знач. прикм. Семенюк з трудом підвівся на заціпенілі ноги і мимовільно прикрив двері (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 229); Блаженний муж, що йде на суд неправих І там за правду голос свій підносить, Що безтурботно в сонмищах лукавих Заціплії сумління їх термосить (Іван Франко, XI, 1952, 278).
ЗАЦІПЕНІЛИЙ
Тлумачення слова