ВИ́ПЛЮНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до випльовувати. Кішечка понюхала, полизала гарбуза й виплюнула (Нечуй-Левицький, II, 1956, 298); Зірвав [Чумаченко] із верби гіллячку, пожував, виплюнув (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 317); Видно виступаючі з темряви запінені кінські морди, що гризуть і гризуть вудила, намагаючись виплюнути їх (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 714).
ВИПЛЮНУТИ
Тлумачення слова