ВИПЛЬОВУВАТИ

ВИПЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Плюючи, викидати що-небудь з рота. Він не чистив тарані, як Івась, а з цілої кусав шматки, випльовуючи луску з рота (Панас Мирний, IV, 1955, 21); Смак [ягід] був не особливий, а що найгірше, що пісок і порох так їй скрипіли по зубах, що воліла б була зовсім виплювати (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 72); Вона взяла ложку борщу і трохи не виплювала додолу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 100);  * Образно. Кулемети літаків почали випльовувати свої смертоносні черги (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 108).