ВИДНОКІ́Л, кола, чол., поет. Те саме, що видноколо. Потемніли видноколи, Скрізь таке, хоч в очі стрель (Павло Грабовський, I, 1959, 576); По небу пливуть важкі грозові хмари. Сліпучі блискавки полосують виднокіл (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 24); На світі Нема животворніших сил за промені, щедро пролиті з Москви на земний виднокіл… (Микола Бажан, Роки, 1957, 264).
ВИДНОКІЛ
Тлумачення слова