ВИДНОКО́ЛО, а, сер., поет. Обрій, горизонт. Далеко розляглась долина Іорданська, на видноколі мріють гори (Леся Українка, I, 1951, 147); Даль засніжена, крута, Синь небесна виднокола Снігом сіє (Андрій Малишко, Чотири літа, 1946, 107); Можна.. з батькового плеча побачити, як несподівано ширшає видноколо землі (Михайло Стельмах, I, 1962, 510);
// Простір, який можна охопити зором. У сніжистім видноколі Рідні видяться тополі (Максим Рильський, I, 1956, 281).
ВИДНОКОЛО
Тлумачення слова