ВУДОЧКА

ВУ́ДОЧКА, и, жін. Зменш. до вудка. [Олеся:] Дай мені одну вудочку, і я половлю (Марко Кропивницький, II, 1958, 284); Ґонтар, захопившись вудочкою, наче забув про її [дівчини] існування (Яків Баш, Вибр., 1948, 17).
♦ Закидати (закинути) вудочку — те саме, що Закидати (закинути) вудку (див. вудка). «Хоч би з батьками познайомив мене. Якось незручно». Знала, що батьки його чомусь проти мене, отож і закинула вудочку (Ігор Муратов, Жила.. вдова, 1960, 72); Змотувати вудочки — те саме, що Змотувати вудки (див. вудка). — Отак кожного разу. Вигепаєш [викопаєш] окоп по шию, цілу ніч сорочка не просихає, а вранці команда: «Відступати». Змотуй, значить, вудочки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 357); Попастися (спійматися і т. ін.) на вудочку — те саме, що Попастися (спійматися і т. ін.) на вудку (див. вудка). Отже, «збідніння маси народу» і противники капіталізму — народники і самі російські капіталісти витлумачують як явище шкідливе для розвитку капіталізму. На цю вудочку попався Красін (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 168).