ВОРОХО́БНИК, а, чол., розм. Те саме, що бунтівник. — І чого він ходить до мене, отой ворохобник? — промайнула думка в голові Макара Івановича. — Адже я вже раз «не пізнав» його на вулиці… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 166); — Треба скасувати будь-які поблажки для всіх, а ворохобників знайти — хоч не тепер, то в четвер (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 41).
ВОРОХОБНИК
Тлумачення слова