ВО́ГКІСТЬ, кості, жін.
1. Якість і стан за знач. вогкий. Ті долини здалека дишуть тобі в лице холодком, лісовою вогкістю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 263); Його надила лінія губ і їх рожева вогкість (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 210); Надходив ранок.. Нічні птахи замовкли, з озерець тягло вогкістю (Юрій Смолич, I, 1958, 80).
2. Те саме, що волога. Вогкість зеленкуватими краплями так і висіла на них (Іван Франко, II, 1950, 29); Єдине Карімове око вогкістю заблищало (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 301).