ВО́ГКИЙ, а, е. Який містить вологу; просякнутий, насичений вологою; сирий. В повітрі піднялася якась важка пара, душна, гаряча, неначе в лазні, бо балки й долини завжди там вогкі й мокрі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 389); [Кривоніс:] Дай тютюну. Мій вогкий… (Олександр Корнійчук, I, 1955, 226);
// Покритий вологою (про очі, шкіру тіла). Вогкі блискучі очі приязно дивились на нього (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 334); Щоки були вогкі від сліз. Юнак плакав (Юрій Смолич, II, 1958, 116);
// рідко. Просякнутий водою; мокрий. Вогкий сніг зразу налипає на чоботи, а тоді спадає (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 243).
ВОГКИЙ
Тлумачення слова