ВКАРБО́ВУВАТИСЯ (УКАРБО́ВУВАТИСЯ), ується, недок., ВКАРБУВА́ТИСЯ (УКАРБУВА́ТИСЯ), ується, док.
1. перен. Міцно закріплюватися в пам’яті, душі тощо. Вони [слова тужливої скарги — обіцянки закоханого] вкарбовуються в збентежену Лесину душу (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 189); То правда, мій друже, є таке, що його не забути, воно назавжди вкарбувалося в нашій пам’яті (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 12).
2. тільки недок. Пас. до вкарбовувати.