ВКАРБО́ВУВАТИ (УКАРБО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКАРБУВА́ТИ (УКАРБУВА́ТИ), ую, уєш, док., перех.
1. Вирізьблювати напис, візерунок і т. ін. на чому-небудь твердому. Так і застигнув у розгоні Солдат на бронзовій колоні, В яку різець укарбував Імення рівними рядами (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 256); * Образно. Ледь світати починало, Як я вже в зошит свій.. бліденьким саморобним атраментом Вкарбовував римовані рядки (Леонід Первомайський, II, 1958, 105).
2. перен. Міцно закріплювати що-небудь у пам’яті, душі тощо. Будь проклята вовік, фашистська сила,.. що в пам’ять вкарбувала назавжди дитя, ножем убите при хатині (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 105).