ВІЗИ́Т, у, чол.
1. Відвідини кого-небудь, переважно офіційні. — Поїдь завтра з візитом в Миронівку до директора (Нечуй-Левицький, III, 1956, 215); — Я можу пробути у вас не довше як півгодини, інакше мій візит може здатись підозрілим (Іван Микитенко, II, 1957, 381).
Робити (зробити) візит див. робити.
2. Відвідання лікарем хворого вдома. — Ma cher amie! — сказала баронеса до Софії зараз по візиті лікаря, що таки частенько навідував її, — прошу вас, пам’ятайте про мої ліки, порошки та води (Леся Українка, III, 1952, 524); — Коли хтось у мене на роботі калічивсь, я лікаря викликав і платив йому за візит (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 702).