РОБИТИ, роблю, робиш; мн. роблять; недок.
1. перех. Займатися якою-небудь справою, діяльністю. «А що ваші роблять?» — «Пообідали та хліб їдять» (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 63); Без нарікань вона робила найтяжчу роботу, спочатку жіночу, а після смерті Карпа й чоловічу (Михайло Стельмах, II, 1962, 209);
// у сполуч. з ім. у знах. в. Уживається в знач.: виконувати, здійснювати те, що виражено іменником. Василь знав, що старого Власова не буде дома, — він.. робив ревізію (Панас Мирний, IV, 1955, 144); Роблю таку велику уступку через те, що я людина не комерційна (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 231); Воронцов сидів на стільці, а вродлива, надміру серйозна фельдшерка з санітарної роти робила йому перев’язку (Олесь Гончар, III, 1959, 130); Оксен наказав: — Поранених і забитих на сани — і негайно відходити. Ваш взвод — на охорону. Відхід робіть якнайшвидше (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 528);
// у сполуч. із словами на позначення міри, кількості. Уживається в знач.: виконувати роботу, дію у вказаному обсязі. Хоча полк Самієва у цьому наступі робив по півсотні й більше кілометрів на добу, — жоден боєць не відставав (Олесь Гончар, III, 1959, 423);
// рідко. Обробляти (землю). Це буде довга книга, і ніхто в ній не плакатиме, як не плакав Данило, батько його, дід та прадід, ївши гіркий хліб, роблячи землю на пана та на дуте (Юрій Яновський, II, 1958, 233).
♦ Діло робити див. діло; Дурня робити з себе див. дурень; З (від) нічого робити — через неробство. Перебирали [актори] від нічого робити в пам’яті днів минулих анекдоти, спочатку напівголосно, потім, забувшись, голосніше (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 404); На місці робити див. місце; Не з того кінця робити див. кінець1; Нічого (нема що) робити — неможливо вчинити так, як хочеш, треба примиритися з тим, що є. Прибіг знов прикажчик. — Ставайте на косовицю за плату! — Не хочемо за гроші. З копи давай!.. Нічого німцеві робити, прийшлося віддати з копи (Панас Мирний, IV, 1955, 247); Прикро мені дуже, що прийдеться нидіти по тих клініках, — се варто пекла! — але вже нема що робити (Леся Українка, V, 1956, 31); Робити бісики [оком (очима)] див. бісик; Робити великі очі див. око 1; Робити вигляд див. вигляд; Робити візит (візити) кому — відвідувати кого-небудь. — Я не якась там ліберальна молоденька панна, щоб робити самій візити паничам (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 70); Робити внесок див. внесок; Робити вплив див. вплив; Робити враження див. враження 1; Робити добру (веселу) міну при недобрій (поганій) грі див. міна 1; Робити дурника див. дурник; Робити коліно — повертати під яким-небудь кутом. Там, де Ташань робить круте коліно, напроти садиби, — вир (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 122); Робити милість (милость) див. милість; Робити пакость (пакість) див. пакость; Робити погоду див. погода; Робити приємність див. приємність; Робити своє [діло] — виконувати те, що належить, призначено. Старости робили своє діло: вони умовляли.. Сикліту Британову віддавати дочку за Василя Мітлу (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 36); Робити сцену кому — сваритися з ким-небудь, виражаючи своє незадоволення. Коли він не приносив одповіді або приносив коротку і бліду, вона робила йому сцену, називала його нездарою, міщанським убожеством (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 406); Робити честь див. честь; Тільки те й робити, що… — бути зайнятим чим-небудь одним. Журби й турботи не знали [Максим та Явдоха]… Тільки те й робили, що пили та гуляли (Панас Мирний, I, 1949, 236); Хоч на лисині роби див. лисина..
2. перех. Виготовляти, виробляти що-небудь. Плахта на ній.. ще материнська — придана; тепер вже таких не роблять (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 26); Високі щогли кораблів теж роблять із сосни (Наталя Забіла, Одна сім’я, 1950, 81); Дід ніколи не сидів без діла — плів рукавиці, робив веретена, в’язав батоги (Юрій Яновський, Мир, 1956, 190);
// Створювати мистецькі вироби, твори. — Колись бувало робив різьбу мистецьку до палат, до дому божого… Давно було… (Леся Українка, I, 1951, 442); Я робив його [фільм «Щорс»] з любов’ю і великим напруженням всіх своїх сил, як пам’ятник народу, як знак своєї любові і глибокої поваги до героя великого українського Жовтня (Олександр Довженко, I, 1958, 26); Коли я робив сценарій, мені здавалося, що його можна з початку й до кінця записати в біблію або вирубати зубилом на мармурі (Юрій Яновський, II, 1958, 23).
♦ Робити хліб — займатися хліборобством. — На Січі добре козакувати, а на займанщині хліб робити! — сказав [Мирон] сам собі (Панас Мирний, I, 1949, 180).
3. перех. і без додатка. Діяти, поводитися яким-небудь способом, чином. Бідна моя головонько! Що мені робити? (Тарас Шевченко, I, 1963, 34); — Щоб більше жаху їй [Щуці] завдать І щоб усяк боявся так робити, — У річці вражу Щуку утопити! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 44); Калинович скам’янів на місці, не знаючи, що робити (Іван Франко, VI, 1951, 156); — Я надточу коло коміра, в нас так роблять, з-під каптана не видко! (Леся Українка, III, 1952, 652); — Слухайте свого отамана, а робіть те, що самі знаєте, що велить козацька честь (Олександр Довженко, I, 1958, 256); Майже ніколи не чули, щоб він кричав і метушився. Все він робив, як і говорив, спокійно, рівно (Олесь Гончар, III, 1959, 97);
// Уживати якихось заходів. Скінчивши своє діло, піп звернувся до Замфіра: — Що ж ви нічого не робите слабій? Замфір махнув рукою: — Де там нічого… Ворожок та шептух була повна хата… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 229); Вона без пам’яті летіла до Свирида Яковлевича і лаяла його, чому.. власть не робить чогось такого, щоб заспокоїти мужика (Михайло Стельмах, II, 1962, 234);
// для кого. Подавати допомогу кому-небудь. Він [М. Горький] з родиною так дбають за мене, так багато роблять для мене, що я почуваю гарячу вдячність (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 358).
♦ Робити під себе — мочитися, випорожнятися в постелі (про дітей, хворих); Своїм (його і т. ін.) робом робити див. роб; Робити ставку на що — розраховувати, покладати великі надії на що-небудь. Імперіалізм робить головну ставку на антикомунізм (Матеріали XXIV з’їзду КП України, 1971, 55); Ідеологічна реакція робить ставку на залишки міщанських, обивательських смаків у нашому суспільстві (Шамота, Талант і народ, 1958, 20); Що [ж] робити?; Що маю (має і т. ін.) робити?; Що ти робитимеш (ви робитимете)?; Що тут робити? — іншого виходу з становища немає; доводиться миритися з тим, що є. — Що мої гроші!.. Чи можна ж на них піднятись! — Та на перший час буде й сих. Що ж робити, коли нема більш? (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 258); Що тут робити? Мусили ми чекати 3 години другого поїзда (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 338); Щось треба робити — уживається для наголошення необхідності вживати якихось радикальних заходів. — В чім же справа? А в тім, що дрібними повстанськими загонами ворога не знищити. Не виходить, товариші. — Щось треба робити! — голосно зітхнув Прокопенко (Олександр Довженко, I, 1958, 138); Що (чого) [вже] не робив (не робила, не робили) — хоч як старався, яких тільки заходів не вживав. Кирило Іванович що не робив — нічого не вдіє (Панас Мирний, I, 1954, 160); Чого вже не робили тії старости і комісари з городовими козаками.. Як уже не вмудрялись, щоб погасити теє полом’я [повстання]! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 52).
4. перех., ким, чим. Перетворювати кого-, що-небудь у когось, щось. Чіпка чесав шляхом, заклопотаний одною думкою про землю.. — Земля тебе годує… земля хазяїном робить… (Панас Мирний, I, 1949, 242); — Моя дружина — свята!.. — Війна і святих робить грішницями (Михайло Стельмах, II, 1962, 62);
// Надавати кому-, чому-небудь певних властивостей, якостей, ознак, якогось вигляду. Зігнутий, наче під важким гнітом, стан робив цю двадцятип’ятилітню жінку старою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 187); Од постійної важкої роботи, від натуги м’язи на лиці виступали тепер іще виразніш, а брови завжди тісно докупи зведені, І це робило лице його не по літах мужнім і суворим (Андрій Головко, II, 1957, 401); Дивні пахощі весняного цвітіння роблять повітря якимсь солодким і пахучим, наче ранній, першого взятку мед (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 59);
// Примушувати кого-небудь бути кимсь. [Сабіна:] Нехай звелить мій пан мені крутити жорна, кіз доїти, носити воду, — все те буде легше, аніж прислужницею бути в пані.. [Хуса:] Я не на те учу рабинь по-римськи, щоб потім їх скотарками робити (Леся Українка, III, 1952, 168); А хіба ж на світі є такий закон, щоб відбирав хліб від їхніх дітей, робив їх жебраками!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 194);
// Характеризувати кого-небудь певним чином.
♦ З мухи робити слона див. муха; Робити звіра див. звір 1; Робити з губи халяву див. губа 1; Робити з писка халяву див. писок.
5. перех. і без додатка. Приводити до чого-небудь, спричиняти, викликати щось. Ось слухай же, що то роблять Заздрощі на світі І ненатля голодная (Тарас Шевченко, II, 1953, 51); Чіпка давно чув, буцім горілка робить полегкість (Панас Мирний, I, 1949, 246); Не було листа нині від тебе. То, певно, капосна пошта робить (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 178);
// перех. Заподіювати, чинити кому-небудь зло, завдавати болю і т. ін. Брехун собі ворог і людям зло робить (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 487); Їй-богу, братія, прощаю І милосердому молюсь, Щоб ви лихим чим не згадали; Хоч я вам кривди не робив (Тарас Шевченко, II, 1953, 57);
// перех. Створювати що-небудь. Стали вони тяжкими ворогами. Кожен кожному робив перешкоди, кожен кожного судив між людьми (Панас Мирний, I, 1949, 218); Баби своїми пискливими голосами робили справжній шарварок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 192); [Любов:] Ти все віриш в дива… [Орест:] Вір і ти! Любо, молодість робить дива (Леся Українка, II, 1951, 91).
6. неперех. Займатися якою-небудь, перев. фізичною, працею; працювати. На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 81); — Роботи не боюсь: треба жити, то треба й робити (Марко Вовчок, I, 1955, 15); Девіз немудрий свій тут написала праця — Нехай вибагливий не подивує гість: Хто робить, той і їсть (Максим Рильський, I, 1956, 95);
// ким, чим, на кому — чому. Використовувати кого-, що-небудь як силу, засіб, знаряддя праці. Мар’янівщани кохалися у волах, а не в конях: конем так — поїхати куди, прогулятися, а волом — робити (Панас Мирний, III, 1954, 8); — Тут комбайном і робити ніяк (Олесь Гончар, III, 1959, 31).
♦ Робити, як віл [у ярмі] див. віл.
7. неперех. Обслуговувати кого-небудь своєю працею. Кріпаки раді такі, що діждали весни, першої вільної весни, що годі на панів робити… (Панас Мирний, I, 1949, 323); Скільки робив Мар’ян у нього, скільки тягнулась його рука до господарського харчу, та ніколи він, Плачинда, не почастував поденщика з.. легкою душею (Михайло Стельмах, I, 1962, 27);
// Працювати де-небудь, перебувати на службі, роботі. — А хто ж в управі робитиме?.. Хіба хто знає, яка там робота? — Та наймемо такого розумного, як ти, то й робитиме, — кольнули його [писаря] кріпаки (Панас Мирний, I, 1949, 378); Одягнув я, смуглявий юнак, коли став на заводі робити, не свитину, а теплий піджак (Володимир Сосюра, I, 1957, 243);
// Перебувати на якійсь посаді. Мама в мене робить за майстра, Краще всіх верстат вона знає! (Ігор Муратов, Хороші сусіди, 1948, 15); Вдень свіжий номер газети виносився в сумці газетяра. Експедиторами робили три комсомольці (Юрій Смолич, V, 1959, 384).
8. неперех., розм. Перебувати в дії, діяти, виконуючи своє призначення; функціонувати. Онде співає дівчина.. Старанно і сумлінно витягує голос, важко, у поті чола працюють груди і робить горло (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 239); Це ж була дійсно «нормальна», «здорова» людина: всі члени були пропорціонально розвинені; ні хвороби, ні всякі там бацили не мали на нього жодного впливу; шлунок робив як машина (Гнат Хоткевич, I, 1966, 120).