ВІДХОПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДХОПИТИ, оплю, опиш; мн. відхоплять; док., перех.
1. рідко. Те саме, що відсмикувати. Шестірний замахнувся; Жук одхопив руку — лінійка ударилась об лаву (Панас Мирний, I, 1954, 329).
2. розм. Забирати від когось собі; віднімати в когось; захоплювати. [Василь:] Усі добре знають, як Шкандибиха, ще й тепер, даючи гроші під заставу, одхоплює нивку по нивці від бідноти, що не спроможеться у строк позички віддати… (Панас Мирний, V, 1955, 18); — Колонізація північно-східного узбережжя.. є лише першим кроком до не дуже віддаленої мети: відхопити Камчатку від нашої імперії (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 20).