ВЕРЕДУВА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням вередувати. — Я таки й думав, що на тебе найшло вередування, — знехотя обізвався батько (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 184); Маленький Марко махав ручками, дригав ноженятами, верещав на всю хату і з натуги червонів. Антін на його вередування не зважав (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 146).
ВЕРЕДУВАННЯ
Тлумачення слова