ВЕРБИ́ЦЯ, і, жін. Пестл. до верба. Легкий, пухкий попілець ляже, вернувшися, в рідну землицю, вкупі з водою там зростить вербицю (Леся Українка, III, 1952, 268); Омита ранішнім дощем.., росте стара вербиця (Микола Шеремет, Дружбою.., 1954, 86).
ВЕРБИЦЯ
Тлумачення слова