ВЕРБОВИЙ

ВЕРБО́ВИЙ, а, е. Прикм. до верба. Ген-ген понад тихим Дунаєм зеленою лавою простягся кучерявий гай вербовий (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 137); Вона знає тут кожний куточок. Зберігся навіть і досі старий вербовий пеньок (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 271);
//  Зробл. з верби. І грав би на сопілочці вербовій Тужливу ту мелодію без слів (Іван Франко, XIII, 1954, 415); На камінних підвалинах стояло велике вербове корито (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 7).