В’ЮЧЕНИЙ

В’Ю́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до в’ючити;
//  у знач. прикм. На одній з площ Рима стоїть майстерно зооблений пам’ятник звичайному в’юченому ослику (Наука і життя, 10, 1965, 35).