УТОЛО́ЧУВАТИ (ВТОЛО́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УТОЛОЧИ́ТИ (ВТОЛОЧИ́ТИ), очу, очиш, док., перех.
1. Те саме, що витолочувати. Коні втолочили траву (Словник Грінченка); Вдерлися у село поганці-фашисти. Розграбували артіль, корів під ніж пустили, молоденький садок танками втолочили (Літературна Україна, 4.V 1962, 4).
2. Тиснучи, вдаряючи, ущільнювати яку-небудь масу; вирівнювати, утоптувати якусь поверхню. Закинув [Сенько] назад землю в викопану ямку, убив, утолочив і пригладив (Іван Франко, VIII, 1952, 294).