УРАЖЕНИЙ 1 (ВРАЖЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уразити1. Блиснув його карабін, — і, мов громом уражений, я покотився між трупи (Іван Франко, II, 1950, 65); — Ще не гнуться козаки, — гукнув з воза старий Бовдюг і впав, уражений кулею в самісіньке серце (Олександр Довженко, I, 1958, 261); Грудки з мокрого снігу били так дошкульно, що кожен з нас хапався за вражене місце (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 23); Зібер.. зиркнув на вигнуту, навіть для недосвідченого ока помітно вражену хворобою спину [Пакришня] (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 52); Повітря важке, густо насичене духом овечої сірки, скипидару, дьогтю, яким заливають уражені коростою місця шкіри (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 151); То надзвичайно жальне видовище — плодовий сад, уражений яблуневою плодожеркою (Наука і життя, 10, 1969, 23).
УРАЖЕНИЙ 2 див. вражений 1.