ТХО́РИК, а, чол.
1. Зменш. до тхір.
2. пестл. Те саме, що тхір. Хазяїн Тхорика піймав, I бідний Тхір з плачем озвався, І клявся, Що він з голубника — пір’їни не займав (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 163).