ТЕ́МРЯВИЙ, а, е, рідко.
1. Те саме, що темнуватий. При темрявому світлі від маленької лампочки його обличчя здавалося ще блідішим (Борис Грінченко, II, 1963, 481).
2. Те саме, що темний 1—3. Сів до стерна [Еней] і повів корабель свій по темрявих хвилях (Микола Зеров, Вибр., 1966, 245); Розложиста темрява пуща: кругом велетенські дуби, смолиста ялинова гуща, і в глиці опалій — гриби (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 136); Карі очі з-під довгих темрявих вій палають вогнем (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 7); Були темряві дні, повні жаху та мли (Павло Грабовський, I, 1959, 446).