СУТЯ́ГА, и, чол. і жін., розм. Те саме, що сутяжник, сутяжниця. Був колись чолов’яга, а тепер сутяга (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 137); — Уже те добре, що не де-небудь, а в палаці пана пропивають нашу землю мирові посередники. Хоч буде за що вчепитися… — Бачиш, суди вже й діда привчать сутягою стати (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 250).
СУТЯГА
Тлумачення слова