СУТЯ́ЖНИК, а, чол. Той, хто сутяжничає, любить сутяжничати. [Гаркуша:] Сутяжники загарбали всю мою худобу і не зоставили мені ні кришкині покришки (Олекса Стороженко, I, 1957, 299); Завзятий сутяжник, Лукашевич мав навіть придвірного [придворного] лжесвідка, що звався по-вуличному Брень (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 43).
СУТЯЖНИК
Тлумачення слова