СТРОФА́, и, жін.
1. Повторюване у вірші поєднання кількох віршових рядків, зв’язаних між собою певною системою рим та інтонацією. Я не можу відмовити собі в насолоді процитувати вам кілька строф Міцкевича (Леонід Первомайський, З щоденника.., 1956, 19); Одним із засобів урізноманітнення ритмомелодичного звучання віршів у Рильського в нерівноскладова строфа (Степан Крижанівський, М. Рильський, 1960, 185).
▲ Дворядкова строфа див. дворядковий.
2. перев. мн. Те саме, що вірші (див. вірш 1). Ось проходить передо мною молода поетеса.., чарівні музикальні строфи ллються з її уст, так і віє од них гірським повітрям, гірською волею (Леся Українка, III, 1952, 577).