СПОГАДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СПОГАДАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.
1. Те саме, що згадуватися 1. Що божий день, коханий друже, Мені спогадуєшся ти… (Павло Грабовський, I, 1959, 110); Мені спогадувались казки про чарівну гору (Леся Українка, III, 1952, 597); — За дорогу все промайне перед очима — і перша зустріч у Ялті, і нічне палюче море, і моя перша сповідь перед Тобою — сповідь з першої зустрічі. Зашумить дубовим шумом Зелений Гай під Гадячем, і спогадається моє берлінське лікування з невсипущою думою про Тебе (Іван Драч, Іду.., 1970, 91).
2. тільки недок. Пас. до спогадувати 1. В «листку» ж тому, що сьогодні передали мені, і там моє ймення спогадується серед «борців, мучеників, героїв»… (Леся Українка, III, 1952, 679).