ЗГАДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗГАДАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Приходити на пам’ять, поновлюватися в свідомості. Згадувалась [Хомі] домівка, згадувалась дружина, згадувалось все те, до болю привабливе, що було можливим тільки поза війною (Олесь Гончар, III, 1959, 377); Зінькові згадався той день, як він ішов торік полем на пасіку та озирав хліб високий та буйний (Борис Грінченко, I, 1963, 483); Згадалась юність — тиша передрання… (Максим Рильський, III, 1961, 293);
// безос. І згадується Замфірові, як він восени мусить зібрати тички, підчистити лозу, закопати її в землю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 190).
♦ Хай (най) йому легко згадається на тім світі, безос. — уживається при згадці про покійника. — Тезко мій Іван, з роду Франків, завжди до мене заїздив у мандрах. Томи собі вдвох і ходимо на полонину, най йому легко згадається на тім світі (Юрій Яновський, I, 1954, 28).
2. тільки недок. Пас. до згадувати 2. Тимко не один раз чув, як згадувалося це прізвище бійцями (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 342); Вперше Миргород згадується в літописах, датованих XV століттям, як сотенне, а пізніше як полкове місто (Визначні місця України, 1958, 464).