СПОЧУВАТИ, аю, аєш, недок., СПОЧУТИ, ую, уєш, док., рідко.
1. Те саме, що співчувати. Я люблю тебе так через те, Що на других ти мало похожа,.. Що ти здатна життя зрозуміть, Спочувати в борні чоловіку (Павло Грабовський, I, 1959, 440); Люди спочували йому, але далі спочуття діло не йшло (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 339); Горпина цілком спочувала Мелашці (Любов Яновська, I, 1959, 152); — А на мене, — говорю, — то я б із малою дитиною розмовляла. Нехай мені спочує абихто! Свої думки-гадки повимовляю, поплачу… (Марко Вовчок, I, 1955, 261).
2. Те саме, що відчувати. — Мені їх любі слова чуються, я їх кохання спочуваю, в мене серце схне!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 222).