ВІДЧУВАТИ, аю, аєш, недок., ВІДЧУТИ, ую, уєш, док., перех.
1. також із спол. як, що та ін. Сприймати органами чуття. Кожен раз, коли сокира рубнула по виноградному корені або тріснула галузка, Замфір відчував біль у голові та серці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 216); Приємно відчувати запах прілого листя і соснової смоли (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 106); Як же ті віжки на спинах відчули розбурхані коні, Кидатись стали туди і сюди (Микола Зеров, Вибр., 1966, 317); * Образно. На солонцях рослини майже завжди відчувають гостру нестачу води (Наука і життя, 11, 1956, 24);
// неперех. Мати здатність сприймати щось, реагувати на щось. Потрібний був довгий шлях розвитку живої природи, щоб прийти до матерії, яка відчуває і мислить (Борис Теплов, Психологія. Підручник для середньої школи, 1956, 3).
2. Переживати якесь почуття. Чим глибше в степ, — хмурнішають криничани, гостріше відчувають свою бездомність (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 16); Хлопці не відчули особливого страху, бачачи труп (Іван Франко, VI, 1951, 198); Я відчув щастя, я відчув гордість за свій народ (Максим Рильський, III, 1956, 27);
// у сполуч. із сл. себе. Почуватися. Маючи таких сусідів, криничани одразу відчули себе в Каховці певніше (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 40); Людина відчуває себе господарем всієї радянської землі, а не одного якогось її клаптика (Історія української літератури, II, 1956, 189).
♦ Не відчувати під собою землі (ніг) — те саме, що Не чути під собою землі (ніг) (див. чути). Штукаренко йшов, але ніг під собою не відчував (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 446); Ілько ступав за батьком, не відчуваючи під собою землі (Петро Панч, Вибр., 1947, 135).
3. також із спол. як, ++що та ін. Сприймати інтуїцією, чуттям що-небудь. [Острожин:] Літератор наших часів мусить відчувати на собі всі підвищення і пониження температури громадського організму (Леся Українка, II, 1951, 52); Матроси не бачили берегів, але відчували їх близькість (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 49); Вони.. так нічого одне одному не сказали, тільки відчули, що полюбились навіки (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 49);
// Чуттям угадувати; здогадуватися. Ілько не знав нічого. Відчував, що задумали щось лихе, що всі були стурбовані (Андрій Головко, II, 1957, 140); Мабуть, відчувши його думки, Катерина замислено, вдумливо сказала: — Ольга вас любить (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 135).
4. також із спол. як, що та ін. Розуміти, усвідомлювати що-небудь. Вони обоє відчували однаково, що Семениха не втерпить та й стане йому дорікати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 112); З її плачу він відчув, що всяка розрада тут марна (Леся Українка, III, 1952, 590); Він мав великий досвід роботи в експедиціях і відразу відчув, що тут щось не те (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 195).