СПІЙМАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Наздогнати, зловити того (те), хто (що) рухається, віддаляється. Як божевільнийбіга [Грицько] по селу і хіба спіймають та прив’яжуть, то оханеться (Панас Мирний, I, 1954, 302); Простягає [кіт] лапку до клубочка з ниткою, хоче його спіймати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 439); Вороненя з гнізда упало, і я в траві його спіймав (Володимир Сосюра, II, 1958, 66); Коней спіймали [партизани] між тополями, очистили сани від снігу і поклали на них поранених (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 528); * Образно. [1-й козак (до циганки):] Ану, заворожи, нехай я знаю, Якого я собі спіймаю щастя (Володимир Самійленко, II, 1958, 42);
// Схопити кого-небудь за щось. Федір Іванович, спіймавши руку дівчини, міцно потиснув її (Андрій Головко, II, 1957, 596).
2. Захопити яку-небудь тварину як здобич, живцем. Якось раз Данило Млака Захотів спіймати рака У потоці при горбу (Іван Франко, XIII, 1954, 249); Він розказував, як.. раз живого кабана на вулиці спіймали [бурсаки], закололи (Панас Мирний, III, 1954, 210); Він рибу варить! Лина, що спіймав уранці! Такого ситого! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 22); Я зайчика зустріла, дрімав він на горбку. Була б його спіймала — зозуля ізлякала: ку-ку! (Павло Тичина, I, 1957, 36).
3. Вислідивши, розшукавши кого-небудь, затримати, заарештувати. — І який там біс кублиться вночі на тому винограднику? Скоро спіймаю — поперебиваю ноги… — чує вона суворий батьків голос (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 246); — Хто це? — Я його спіймав у клуні в полові. Це — стражник! (Юрій Яновський, I, 1958, 155); — На всі шляхи пошли верхівців, щоб спіймали вчорашнього божого старця (Михайло Стельмах, I, 1962, 288);
// розм. Застати когось де-небудь. Ще недавно Лобанова трудно було спіймати в кабінеті (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1961, 35);
// перев. на чому, перен., розм. Викрити кого-небудь, звинувативши в якихось негативних вчинках, діях і т. ін. — Об чому се так загадалася? —.. Христя зиркне та так зразу й займеться! Неначе її на чому недоброму спіймають (Панас Мирний, III, 1954, 221); — Люди по соломинці збирали, а ти носилками розносиш? А худобу чим годувати будемо? .. Забирай носилки і більше з ними в артільний двір не приходь. Спіймаю ще раз — передам у суд (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 28);
// перев. на чому, перен. Раптово помітити, виявити що-небудь у себе або в когось. Дорошеві зробилося досадно, бо він спіймав себе на тому, що не позбавлений себелюбства (Тютг, Вир, 1964, 162).
♦ В ложці [води] не спіймати див. ложка; В ступі не спіймати кого — те саме, що В ложці [води] не спіймати (див. ложка). Усі народовці львівські держали себе в цій справі так, що, як кажуть, і в ступі їх не спіймаєш (Михайло Драгоманов, II, 1970, 197); На місці злочину спіймати див. місце; Спіймати на гарячому див. гарячий.
4. перен., розм. Сприйняти органами чуттів. Трудно було дитині спіймати химерну мелодію пісні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 308); Якби людина захотіла припасти до неї [землі] щокою, то почула б, яка вона тепла, і спіймала б тонкий, ні з чим не зрівняний запах ніжного дихання (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 187);
// Зрозуміти, збагнути.
Спіймати погляд (очі) [на собі] — відчути на собі чий-небудь погляд, зустрітися поглядами, Кузнецов, спіймавши на собі її погляд, поспішив сказати: — У мене, товариші, є пропозиція зробити перерву (Андрій Головко, II, 1957, 466).
♦ Облизня спіймати див. облизень; Спіймати ляпаса — дістати удар по щоці або шиї долонею. Спіймав [Оврам].. такого ляпаса — аж пика йому почервоніла, а потім і зелена стала, бо ручка в Параски-Роксолани була нівроку замашненька (Олександр Ільченко, Козацькому роду.. 1958, 259).