СОТВОРІ́ННЯ, я, сер., книжн.
1. Дія за значенням сотворити. — Вже ж такого розору, вогню та нівечення від сотворіння світу не бачено (Олександр Довженко, I, 1958, 343); — Сюди! Звідси видно все. Навіть бог після сотворіння світу бачив менше, ніж я зараз (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 240).
2. Те саме, що створіння. Чи життя, яке кипіло в тім світі дрібних сотворінь, збудило в її душі яку думку, який спомин? (Ольга Кобилянська, I, 1956, 100); Чим згадає вас після вашої смерті хоч одне сотворіння на світі? (Гнат Хоткевич, I, 1966, 55).