СТВОРІ́ННЯ, я, сер.
1. Людина або взагалі жива істота. Суддя підніс брови вгору, наче здивувався, що й таке створіння може бути замужем (Лесь Мартович, Тв., 1954, 119); [Печариця:] Нема лукавішого створіння на світі, як жінка! (Панас Мирний, IV, 1955, 153); Що вже до мишей, то з цим було ціле нещастя. Кому не відомо, якої шкоди завдають оті маленькі сірі створіння (Юрій Яновський, I, 1954, 109); — Гете сказав: велич людини полягає в тім, що вона єдина з створінь, яка вміє перетворювати мить у вічність (Радянське літературознавство, 4, 1966, 68); Є ще одне тут живе створіння: Сухомлинова корова-ялівка (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 229).
2. Те, що створене ким-, чим-небудь. Ясного Агні для вас викликаю, господаря люду, ми його хвалимо в гімнах, поданки [подарунки] даємо, він же на світі держить все створіння й богів усіх вічних (Леся Українка, IV, 1954, 282); Як подумаю, що я 6 дивоглядна часточка буття, Уламок всесвіту.., — То небо, землі, гори і гаї Стають ріднішими і ближчими мені, І я люблю себе в тім неживім створінні (Микола Зеров, Вибр., 1966, 479);
// Твір мистецтва, літератури і т. ін. — Потім я зрозумів своє місце й сидів у павільйоні, примусивши себе забути, що це мій твір так скальпують, і шукав собі веселих думок над домовиною мого створіння (Юрій Яновський, II, 1958, 25).
3. рідко. Дія за значенням створити. Коли Сковорода сказав, що він відкидає чудеса і що той дурень, хто вірить у створіння світу, — попи й пани йому від цього часу проходу не давали… (Павло Тичина, III, 1957, 108).