СЛИ́ВКА, и, жін.
1. Те саме, що слива. Садок там гарний, тільки, звичайне, запущений.. Є там хороші дуби, берести і сливок видимо-невидимо (Леся Українка, V, 1956, 245); Сидів Славко в садку за хатою. Там стояв під сливкою старий ослін (Лесь Мартович, Тв., 1954, 229); — А мені сливок там ввари… Так забажалося кислого (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 81).
♦ Ускочити у сливки — опинитися у неприємному становищі. От у такі сливки ускочили наші старости! Піймали облизня (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 443).
2. розм. Те саме, що писанка.